1. Прищеплення помилкових переконань.
Помилкові переконання – це шкідлива інформація, яку повідомляють дітям батьки. Вона може мати негативний вплив на дітей, коли вони стануть дорослими. Помилкові переконання, яких слід уникати:
– “Я мушу бути найліпшим у всьому”;
– “Я вартий стільки, скільки мої здобутки”;
– “Негативні почуття погані”;
– “Усі мусять любити мене”;
– “Чинити помилки і просити про допомогу – це погано”.
2. Несвідоме провокування поганої поведінки.
Усі діти потребують уваги.
– Помічайте не лише погану, а й пристойну поведінку дитини;
– хваліть поведінку в конкретних ситуаціях, не використовуйте загальних похвал.
– намагайтеся помічати добру поведінку дитини і винагороджувати її за це;
– відмічайте кожен маленький крок дитини, що наближає її до бажаної поведінки;
– винагороджуйте дитину за відсутність негативних проявів у поведінці.
3. Брак послідовності.
– Постійно дотримуйтеся правил і послідовності, які мають набагато важливіше значення, ніж суворе чи ліберальне виховання;
– завжди дійте згідно з правилами, які були раніше доведені дитині;
– спочатку застережіть дитину від поганих дій і тільки потім застосуйте відповідне покарання;
– послідовні правила є для дітей джерелом чіткої й зрозумілої структури, якої вони потребують, щоб відчувати безпеку, передбачуваність і контроль;
– дбайте про те, щоб дитина послідовно виконувала свої ранкові і вечірні обов’язки;
– використовуйте короткотривалі й легкі для реалізації покарання;
– не запроваджуйте дисципліни зопалу, коли ви сердиті;
– батьки повинні виступати єдиним фронтом.
4. Що заважає порозумінню між батьками та дитиною.
Виховні підходи, що призводять до закритого спілкування:
– авторитарні батьки;
– батьки, що повчають;
– батьки, що звинувачують;
– легковажні батьки.
Відкрите спілкування – найефективніший метод виховання. Слухання – це активний процес. Відкрите спілкування допомагає уникнути конфліктів між батьками і дітьми. Розмовляючи з дітьми, зосереджуйте на них усю свою увагу, старайтеся не лише вслухатися в зміст того, що говорить дитина, а й розуміти її почуття.
5. «Зроблю це за тебе».
– За кожної нагоди дозволяйте дітям учитися на логічних наслідках своїх дій;
– розв’язуючи проблеми за дітей, ми породжуємо в них злість і поглиблюємо їхню залежність від нас;
– діти не повинні вчитися на власних помилках лише тоді, коли це загрожує їхній безпеці або порушує права інших осіб;
– допомагайте дітям вирішувати проблеми тільки тоді, коли ваше втручання є конче потрібним.
6. «Ми проти них».
Налаштування “батьки проти дітей” викликає образу й спротив. Сімейні зустрічі дають змогу використовувати ефективніші методи виховання, більше зорієнтовані на співпрацю.
Вказівки стосовно проведення сімейних зустрічей:
– сімейні зустрічі плануйте заздалегідь;
– підтримуйте відкрите спілкування – кожен член сім’ї повинен мати шанс висловитися, спочатку дайте змогу висловитися дітям;
– прагніть порозуміння стосовно кожного конкретного питання.
7. «Залізна дисципліна».
Мета дисципліни – змінити поведінку, через яку виникають проблеми, а не намагання довести, хто має слушність, а хто ні. Такий підхід сприяє конфліктам і породжує в дітей почуття сорому.
– Застосовуйте дисципліну у відповідний момент, прогнозуючи її виховний ефект ;
– даючи дітям право вибору, ми збільшуємо їхнє почуття компетентності й контролю;
– запроваджуйте дисципліну, щоб навчати.
8. «Роби те, що кажу, а не те, що роблю».
– Навчайте дітей, даючи їм добрий приклад;
– те, що батьки роблять, має на дітей більший вплив, аніж те, що говорять;
– під впливом дорослих формується як позитивна, так і негативна поведінка;
– діти можуть потрапляти під вплив ровесників і засобів масової інформації, але найчастіше життєві цінності й моделі поведінки переймають від батьків.
9. Ігнорування потреб і труднощів дитини.
Багато дітей поводяться таким чином, що це може здатися дивним, але насправді такі їхні дії та настрої є нормальними й минають через певний час. У деяких дітей проявляються ознаки розладів, які вимагають втручання фахівців у галузі охорони психічного здоров’я – лікарів або вчителів. Батьків повинна занепокоїти поведінка, яка спричиняє проблеми тривалий час, є дуже інтенсивною або заважає дитині виконувати її щоденні функції.
Допомога фахівця потрібна при деяких розладах:
– синдромі дефіциту уваги, гіперактивності;
– дитячій депресії;
– неврозі, синдромі страху;
– при обсесивно-компульсивних розладах;
– фобії;
Якщо дитина має особливі потреби, батьки повинні бути її рішучими захисниками.
10. Стримування природної радості життя.
– Зроби так, щоб виховання стало для тебе найвищою цінністю;
– бери активну участь у житті дитини;
– вчися від своїх дітей, бався з ними;
– давай дитині добрий приклад на словах і на ділі.
Інформацію підготувала заступник директора з НВР О. Н. Беник